28.03.2024

Історія “Світляка”: тернополянин з незламним духом, який загинув під Іловайськом

Ваша реклама

Андрій Дрьомін був ковалем, громадським активістом, учасником УНА-УНСО, справжнім патріотом своєї країни, людиною із щирим серцем. У 32 роки він загинув на сході рідної держави – у боях під Іловайськом.

Андрій більше ніколи не прийде у батьківський дім. Не увійде, як зазвичай, у свою кімнату і не сяде працювати за комп’ютер.

Мати загиблого в російсько-українській війні Андрія Дрьоміна пані Ярослава пригадує, під час перших боїв за Іловайськ роту сина обстрілювали. Андрій був гранотометником.

Пані Ярослава показує одну із 5-ти куль, які вистрілили у її сина. Для неї – це спогади про те, що уже ніколи не повернеться. Мати згадує, він до останнього не розповідав родині про своє рішення – піти боронити рідну землю. За декілька днів до від’їзду повідомив, що їде на війну. Сім’я прийняла його вибір, адже патріотизм – це у крові Дрьоміних.

Зараз у родинному гнізді повсюди фото єдиного сина, якого 10 серпня 2014 року забрала війна. Тут його речі, а у альбомах світлини, де він радісний,  з друзями, на Сході, у кузні та найважливіше – живий. Батьки Андрія Дрьоміна живуть спогадами, і час для них немов зупинився. У бійця на війні був позивний “Світляк”, який з’явився ще задовго до початку протистояння на сході.

Родич загиблого – Володимир Петришин розповідає, прізвисько Адрію дали, коли якось зібралися біля ватри та ділились історіями. І от, в момент тиші Андрій вигукнув: «Світлячок!». Так, каже Володимир, зрадів, коли його побачив.  Додає, Андрій був дуже життєрадісним та веселим хлопцем.

За два роки до війни Андрій Дрьомін захопився ковальством. Його батько – пан Сергій, показує його майстерню. Розповідає, у ній  син сам усе облаштував.

Після смерті сина чоловік перейняв його ремесло і також навчився ковальству. Зазначає, довго не міг увійти в кузню, адже усе нагадувало про сина. Розповідає, одного разу, коли вперше прийшов розпалити вогнище, то прилетів метелик. Тоді чоловік взяв його на руку. Каже, подумав, що то Андрій…

Батьки запевняють, син – живий у їхній пам’яті. І, кажуть, у  пам’яті всіх, хто його знав – вірного та надійного друга, люблячого сина, гідного громадянина України.



Джерело | Т1 Новини

Мітки: , ,