У ніч з 6 на 7 липня українці відзначають свято Івана Купала. Наш народ зберіг багато звичаїв і традицій, пов’язаних із цим празником. А ще це, мабуть, єдине язичницьке свято, що збереглося досі, та на яке майже не вплинуло християнство.
Спочатку, в часи, коли наші предки молились багатьом богам, свято Івана Купала відзначали у день літнього сонцестояння, тобто 22 червня. Цей найдовший у році день вважався магічним, а ніч напередодні обіцяла чудеса і магію. Святкування відбувалося на славу божества родючості з іменем Купало.
З приходом християнства язичницькі боги поступово були забуті, змінилися і багато свят, їх суть і дата, коли Івана Купала відзначають. У церковному календарі день Івана Купала збігається з різдвом Івана Хрестителя (Предтечі), за старим стилем його відзначали 24 червня, а в сучасному календарі Івана Купала відзначають 7 липня, що взагалі не має ніякого зв’язку з літнім сонцестоянням. Втім тепер чимало церковних громад зараз повертаються до юліанського календаря.
Багато людей святкують ніч Купала з вогнищами, які продовжуються всю ніч. Дехто стрибає через полум’я, оскільки вважається, що акт перестрибування через багаття очищає людей від хвороб і невдач. Люди одягають вишиванки, дівчата плетуть віночки, які згодом пускають на плесо водойми.
Мітки: звичаї, Івана Купала, святкування, свято, Тернопіль1, традиції