Восьмий місяць війни. З 24 лютого ми досі боремось. На усіх фронтах протистоїмо російським нападникам, які вирішили забрати українську землю і вже 243 день не цінують людських життів. Танки, ракети, погрози, напади і руйнація наших міст. Українці живуть так ще від зими. Ми не змирились і не віддамо. Кожен наш день, кожна наша дія це доводять.
Фронт основний – військові. Ті, хто в перші дні зголоситись йти на передову, щоб протистояти ворогам. Ті, хто весь цей час вчиться воєнній справі, щоб змінити на фронті наших захисників і продовжувати відвойовувати землі.
Фронт волонтерів, людей, які роблять все для того, щоб бійцям воювалось легше. Вони вязали теплі шкарпетки, шили білизну і військову форму, робили устілки, аби хлопці не мерзли. Пекли хліб. Возили їжу на блокпости.
Досі без упину готують вареники, сухі борщі, закрутки. Завантажили не один потяг допомоги на схід України, тим хто живе під кулями. Ми дбали про тих, хто виїхав з рідного дому, турбувались і про загублених через війну тварин.
Волонтери ж досі плетуть маскувальні сітки, збирають аптечки, шукають одяг для хлопців. Ми знову почали варити буржуйки, робити окопні свічки. А ще – як би не було важко – збираємо гроші на помсту – авто, амуніцію, дрони, Джавеліни нашим хлопцям.
Проникливі кадри нашої невпинної боротьби — у сюжеті.
Мітки: війна, вісім місяців, новини Тернополя, повномасштабна війна, хроніки війни