Вересневий кінопрокат має виразну літературну інтонацію – від екранізації шедевра Чарльза Діккенса до казахських пригод Тараса Шевченка. Про фільми, які можна буде переглянути у вітчизняних кінотеатрах на початку осені, пише Укрінформ.
З 3-го вересня «Забуті»
Довгоочікувана стрічка Дар’ї Онищенко про наших в ЛНР вже знайома завсідникам МКФ «Молодість», фільмом-відкриттям якої вона стала. Більш детально про «Забутих» – у присвяченому фестивалю матеріалі.
З 24-го вересня «Історія Девіда Коперфілда» / The Personal History of David Copperfield
Вже восьма за ліком (якщо не рахувати десятки телевізійних фільмів і серіалів) екранізація знаменитого роману Чарльза Діккенса, про який сам письменник відгукувався як про найулюбленіший зі своїх творів, здійснена британським постановником Армандо Іаннуччі, автором популярних сатиричних серіалів і стрічки «У зашморгу», які висміюють англійське політичне життя, і гротескної трагікомедії «Смерть Сталіна», в якій, подібно до історичних хронік Шекспіра, загибель диктатора показана як наслідок Божественного Промислу, а не помсти повсталих підданих, крах же нелюдської системи стає результатом інтриг соратників тирана, а не подвигів благородних революціонерів і реформаторів.
На перший погляд, історія поневірянь юнака вікторіанської епохи досить далека від звичних для Іаннуччі тем, проте, за відгуками критиків, режисерові вдалося, не надто відступаючи від сюжету, показати історію Коперфілда як повторюваний у кожному поколінні складний процес пізнання, колообіг ілюзій і розчарувань, звершень і невдач, як драму самотності – і болісне торжество самоідентифікації.
«Кендімен» / Candyman
У деяких виданнях фільм афроамериканської постановниці Ніа ДаКоста (шанувальникам кіно вона відома дебютом «Лісок», драматичним неовестерном) названий ремейком однойменної стрічки Бернарда Роуза 1992-го року. Насправді ж новий “Кендімен” є продовженням цього вишуканого горрору, пам’ятного шанувальникам жанру своєю похмурою атмосферою і музикою видатного композитора-мінімаліста Філіпа Гласса. Варто зауважити, що сиквели “Кендімена” вже виходили у 1995-му і у 1999-му роках, проте вони виявилися настільки низькосортними, що благополучно канули у забуття. На те, що схожа доля не спіткає новий проєкт, дозволяє розраховувати та обставина, що одним з його авторів сценарію і продюсерів виступив Джордан Піл, автор чудових стрічок «Геть» і «Ми», в яких мотиви і прийоми горрору сплетені з важливою соціальною проблематикою.
Оригінальна стрічка також вирізнялася жанровим осмисленням тем расизму і соціального безправ’я – втіленням жертв суспільних забобонів і бездушності влади і виступав Кендімен, неприкаяна душа по-звірячому закатованого чорношкірого юнака, який прагне кривавої помсти. Нова стрічка розповідає про начебто куди більш терпимі часи. Злачний район Чикаго Кабріні-Грін пережив благотворну трансформацію, перетворившись з вотчини кримінальних банд на притулок бізнесменів і художників. Однак демони минулого не залишили цього місця, а лише таяться у його підворіттях і тріщинах в очікуванні свого часу.
«Таємничий сад» / The Secret Garden
Фільм відомого за телесеріалами «Утопія», «Скарби нації» та «Електричні сни Філіпа К. Діка» британця Марка Мандена є вже четвертою кіноадаптацією (якщо не рахувати оригінальних продовжень, телефільмів і аніме) роману його співвітчизниці Френсіс Елізи Бернетт, написаного у 1910-му році. Слідом за літературним першоджерелом стрічка розповідає про двох юних кузенів, які живуть у будинку багатого родича, у якого, однак, холодна душа, що тягнеться до самотності. Невеселе існування дітей змінюється, коли вони відчиняють хвіртку до покинутого саду, сповненого таємниць і чудес.
Стрічка поставлена під продюсерським керівництвом Дейвіда Геймана, який доклав руку до екранізацій «Гаррі Поттера» і «Ведмедя Паддінгтона».
Кінець вересня «Тарас. Повернення»
Фільм Олександра Денисенка, чорновий монтаж якого завершився більш ніж два роки тому, нарешті виходить на екрани (проте точна дата поки не встановлена). Настільки сумна затримка пояснювалася, у тому числі, і самим режисером, твердженнями про свідоме саботування прокату з боку керівництва Держкіно і Мінкульту. Незалежно від обґрунтованості подібних висловлювань, видається, що ця, не позбавлена кінематографічних достоїнств, стрічка розрахована на досить вузьку аудиторію – у всякому разі, наскільки про неї можна було скласти уявлення за незакінченою версією, показаною два десятки разів по всій країні (на кінофестивалях «Бруківка» у Кам’янці-Подільському і «Місто мрії» у Рівному чорнова версія навіть отримала кілька нагород, включно зі званням кращого повнометражного фільму національного конкурсу).
Стрічка, яка розповідає про перебування Тараса Шевченка на засланні у фортеці Новопетровське, гранично далека від звичної біографії. Не лише драматичні події з жорстокими покараннями солдатів, які провинилися, і хвилюваннями місцевих мешканців, а й пристрасть дружини коменданта фортеці ніяк не розкривають особистість поета, який практично у будь-якій ситуації залишається іронічним, але досить байдужим спостерігачем. Що ж стосується деякої незв’язності, яка вирізняє розповідь, будемо сподіватися, що це буде усунено в остаточному варіанті.
Мітки: культура, новини Тернополя, Т1 новини, Тернопіль1