У Великих Бірках прощаються з воїном Андрієм Дячуком. Він полишив Францію, щоб воювати за рідну Україну. Андрій Дячук захищав нашу з вами незалежність від лютого, коли московська навала почала повномасштабну війну.
Сусідка Наталія Івасечко пригадує: чоловік сів на велосипеда, поїхав у військкомат і забрав свою повістку. Казав, що хтось має захищати наш край, українців.
Таким щирим і вольовим його згадують у рідному селі. Все, за що брався Андрій, йому вдавалося. Чоловік був талановитим майстром, художником, скульптором.
Любов до України і бажання її захищати – це те, що бачив Андрій змалку. Військовим був його батько. Син обрав творчу стежку, але осторонь подій в країні ніколи не стояв. Водночас мав золоті руки. Але перелічити усе, що любив і чим займався Андрій Дячук — це розказати як сильно він любив своє життя, переконані його товариші.
13 жовтня, під час виконання бойового завдання Андрій отримав поранення. Він воював у спеціальній розвідці, на Херсонщині. В той фатальний день намагався врятувати побратима, розповідає мама Андрія Людмила. На жаль, серце воїна зупинилося під час операції.
Поховають захисника Андрія Дячука у його рідному селі Великі Бірки. Вічна пам’ять і слава мужньому воїну.
Мітки: Андрій Дячук, Великі Бірки, зустріч тіла, полеглий воїн, Тернопіль1