Вони захищають нас від ворога на передовій і, повертаючись додому, потребують нашої підтримки. Це про військових, які здавалося б, не повинні нічого боятись і спокійно реагувати на зміни.
Але, насправді, вони дуже вразливі, особливо після повернення із середовища небезпеки у цивільне, безпечне життя. Цей шлях пройшов і Валерій Чоботар, який зараз активно допомагає побратимам.
Він розповів, що людина йде одною, а повертається іншою. До прикладу, до війни він був дуже успішним тренером. Проте, коли повернувся, то не зміг відновити цю пристрасть до своєї справи.
Людська психіка не пристосована до подій, які можуть трапитися на війні, тому людині дуже складно впоратися з цим досвідом, особливо, коли вона потрапляє у цивільне середовище, де люди не розуміють через що пройшов ветеран. Нарікання від сім’ї, дітей, не розуміння його суспільством та відмова у працевлаштуванні – ці складові найчастіше провокують погіршення психологічного стану військових.
За словами Валерія Чорботаря, якщо не лікувати, не приділяти уваги, то ця рана може вбити людину, тобто привести до самогубства.
Бувають ситуації, коли ветеран повертається та не хоче травмувати рідних розмовами про події, які він пережив і все це тримає у собі. Для них важливо знати побратимів, які пережили таку ж ситуацію і готові вислухати та підтримати. Військові-психологи допомагають адаптуватися та відновити психологічний стан. Юрій Семчишин один із них, у минулому захищав кордони на сході, а зараз допомагає військовим тут, у Тернополі. Він зазначив, що кількість військових, які звертатимуться до звичайних психологів, дуже низька, адже вважають їх не компетентними. Тому вони шукають та звертаються до тих, хто їм допоможе.
Найкращим лікуванням, за словами фахівців, є розуміння сім’ї, близьких, заняття улюбленою справою та спілкування із побратимами. Головне – не замикатись у собі.
Мітки: ветерани, військові, підтримка