Війна позбавила багатьох українців не тільки рідного дому, а й справи, яку вони любили та якою займалися. Пропонуємо познайомитися з історією однієї мисткині, розмірене життя якої зруйнувала війна.
Марія у Вишгороді мала свою невеличку гончарну майстерню. Глина і круг – це ті речі, за якими дівчина дуже сумує.
Дівчина переконана, українська кераміка – це також культурна окраса та традиція нашої батьківщини. Тому це теж спадщина, яку варто зберегти і примножувати навіть у час війни.
Після приїзду до Тернополя дівчина вирішила шукати колег-однодумців. Бо гончарство – це не тільки красиве, а й заспокійливе заняття. Свою студію після невеликої паузи відкрила Уляна. Дівчина каже, відчула потребу в цій справі сама і попит серед переселенців теж є.
Робота з глиною має розслабляючий ефект, каже Уляна. Тому вірить, що її студія може стати місцем, де люди на деякий час матимуть змогу відволіктися від новин. Подробиці— у сюжеті.
Мітки: гончарі, гончарство, Мистецтво, новини Тернополя