Наша культура і мова — єдині. Під таким гаслом для маріупольців, які зараз тимчасово проживають в нашому місті, організували вечір. У центрі підтримки “Я-Маріуполь” були вірші, звучали пісні. Таким чином дякували тим, хто попри втрату рідного дому продовжує будувати нове життя.
В центрі підтримки маріупольців презентували українські вірші, пісні та розповідали про особливості нашої культури. Усе для того, аби надихнути переселенців і не дати занепадати бойовому духу. Багато з присутніх не стримували сліз.
Світлана Ливченко працювала медсестрою на “Азовсталі”. Покинула свій дім ще 20 квітня. Згадує, як під звуки обстрілів збирала речі та змушена була тікати з рідного міста. В перші дні війни – волонтерила. Згодом син допоміг їй через Грузію виїхати до Києва, а потім і до Тернополя.
Ольга Стрельцова також працювала на заводі “Азовсталь”. Зі сльозами на очах згадує свої останні дні вдома. До Тернополя вона приїхала за кілька днів до війни. Зараз щодня відвідує центр, бо тут відчуває себе в безпеці і знаходиться в оточені рідних для неї людей. Каже в Маріуполь вона повернеться точно, але чи буде там жити не знає.
Мітки: Азовсталь, новини Тернопільщини, Ольга Стрельцова, Світлана Ливченко, ЯМаріуполь