Коляда передається з покоління в покоління як найдорожча святкова річ. Все своє життя на Теребовлянщині колядує Ольга Іванівна Міц. Жінка – з лемківського роду, її батьки з Вороблика. У 1945 році знайшли притулок у селі Підгайчики, з тих пір всі різдвяні спогади пані Олі саме про Теребовлянщину.
Коли надходив Святвечір, господар йшов до худоби. Ніс хліб і солому – то була коляда для худоби. Потім ніс сіно на стіл під стіл. А в сіно кидали горіхи, щоб діти сідали і квочали «кво кво на Різдво, на Зелені святка щоб у нас були курчатка». Господар порався біля худоби. А тим часом господиня ладнала пісний стіл. Обовязково спершу готувала кутю.
Мітки: звичаї, новини Тернопільщини, Різдво, традиції