Обійняти, висловити захоплення чи відвести погляд? Українці досі не знають, як правильно спілкуватися з незнайомими військовими. Люди бояться образити захисників, видатися нахабними чи нетактовними. Тож які вони — правила коректної взаємодії із бійцями? Наші журналісти розпитали психологів, волонтерів і, звісно, самими захисниками.
Насправді відповідь проста, і про це говорять самі бійці.
“Що би хотілося від цивільних? Аби вони не боялися нас. Не відхрещувалися. Нам не треба цілувати ноги. Нам потрібне розуміння і делікатність з боку суспільства”, — так в інтерв’ю пояснив позицію боєць з позивним “Крим”. А от тернополяни кажуть, все розуміють, але підійти не насмілюються. Хоч є і такі, хто не боїться підійти до захисника та висловити свою вдячність йому.
Самі ж військові розповідають, на людину у формі суспільство реагує по-різному. Одні дякують, але частіше це знайомі. Інші – ховають погляд та ніяковіють. Воїни це бачать, тому вважають, одним із варіантів вирішення проблеми може бути жест, аби замінити слова.
“Ну, якщо це буде якийсь короткий знак перемоги і шана військовому. Я думаю, це буде супер”, — розповідає військовослужбовець 105 окремої бригади тероборони ЗСУ Михайло Сидор.
Військовий згадує, як особисто йому подяка від незнайомої жінки додала віри та сили. Це було торік, під час своєї першої відпустки. Незнайома жінка обійняла його і промовила “Дякую тобі, сину”. Захиснику було дуже приємно, цей жест додав йому внутрішніх сил.
Про підтримку, яку відчувають військові, розповідає і боєць Віктор Глова. Каже, особливо приємні слова вдячності від малечі, коли діти простягають руки, вітаються “Слава Україні!”.
Але як наважитись підійти і заговорити? І що сказати? Про це розповідає психіатриня Олена Смашна. Експертка переконана, найперше треба зрозуміти в якому емоційному стані воїн до якого ви хочете звернутись. Якщо це незнайомець, то достатньо простої фрази «Дякую за службу». Подякувати можна також невербально – кивнувши і посміхнувшись, але в жодному разі не ховати погляд.
“Якщо людина хоче висловити подяку, то можна запитати дозволу на це. Але цілком правильно буде і достатньо це висловити поглядом, посмішкою чи таким легким поклоном, рукою на серці”, — каже Олена Смашна.
Експертка переконана, найважливіше — це не нашкодити словом захиснику, особливо з протезом чи пораненням. Каже, не варто жаліти, а просто запитати чи потрібна допомога.
Такої ж думки волонтерка Раїса Коляда. Жінка від початку повномасштабної війни допомагає бійцям. Каже, спілкуватись з ними не важко, головне розпочати. Адже захисникам дійсно потрібна моральна підтримка. Зараз Раїса відвідує лікарні і там спілкується з пораненими захисниками. Розповідає, не завжди вони готові чути подяку та іти на контакт. Проте цивільним не варто боятись почути відмову.
Мітки: військові, Михайло Сидор, Олена Смашна, підтримка, Раїса Коляда, Спілкування, Тернопіль1