Три голодомори, мільйони невинних жертв та діти, яким так і не судилось народитися. Ці страждання довелось пережити українцям під час голодоморів 1921-23, 1932-33 та 1946-47. Найбільшим та наймасштабнішим історики визнають другий голодомор – у 1932-33 роках.
Інформацію про нього радянська влада ретельно приховувала від усього світу. Але у 1987 із вуст високопосадовців таки прозвучало слово “голодомор”. Це свідчило одне – українців морили голодом, а кількість жертв складала навіть не тисячі, а мільйони. То за що, радянська влада так вчинила з українським народом? Історик Володимир Тиліщак зазначає, це відповідь на активні селянські повстання на території всієї України в кінці 20-х та на початку 30-х років – люди не хотіли віддавати нажите у колгоспи.
Заступник голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак розповідає, що люди почали розбирати те майно, яке в них забрали до колгоспу. Такі явища були стихійними та далеко не поодинокими, адже люди просто закипали від несправедливості.
Сталін розумів, боротися із масовими повстаннями і непокорою українців складно, після силових придушень люди будуть і надалі протестувати. Тому вирішив заморити голодом людей, які були готовими боротися та протистояти його режиму.
Скільки конкретно українців загинули у зловіщі 32-33 роки минулого століття? Це питання досі залишається без точної відповіді. Австралійський історик Стівен Віткрофт зазначає, що смертність в Україні під час голодомору становила 3-3,5 мільйони. Український історик Володимир Сергійчук називає інші цифри, адже багато людей тікали з держави, щоб врятуватись від голодної смерті.
Завідувач кафедри світового українства Київського національного університету ім. Т. Шевченка Володимир Сергійчук говорить про мінімум 7 мільйонів 120 тисяч втрачених людських життів.
Зараз у світі майже 20 країн офіційно визнали голодомор 1932-1933 років – геноцидом українського народу. Та чому світ знав і мовчав, про це масове вбивство організоване Радянським урядом? Світові лідери не зважали на жорстокі методи СРСР. Італійський історик Андреа Граціозі розповідає, їхні дипломати усе, що було під час голодомору описували в листах, які відправляли на Батьківщину. Всі ці документи персонально читав Муссоліні, адже вони були помічені спеціальним синім олівцем. Але диктатор вирішив, що в інтересах Італії хороші взаємини з Радянським Союзом. На той час в італійських газетах про СРСР був лише позитив, каже історик.
Мільйони українців померли у муках від голоду та несправедливості через рядянську владу. А нам, їхнім нащадкам, залишається пам’ятати свою історію та шанувати їхню пам’ять.
Зауважимо, в Україні День пам’яті жертв голодоморів відзначають щороку в четверту суботу листопада. Вшанувати пам’ять тих, хто загинув, можна долучившись до акції «Запали свічку», в рамках якої потрібно запалити свічку в своєму вікні.