Вже другий місяць у країні точаться дискусії навколо Закону про колективне управління у сфері авторського права. Адже йдеться про необхідність сплачувати відсоток від вартості певних видів техніки так званим організаціям колективного управління. Виконання цих вимог на практиці може призвести до подорожчання побутової техніки та електроніки, пише Вікторія Куликова для НВ.
Безумовно, може виникнути логічне запитання, яке ж відношення має авторське право до вартості мобільного телефона або принтера?
Стаття 23 зазначеного Закону передбачає необхідність виробникам та імпортерам обладнання за допомогою якого можна зробити копію музичного або літературного твору сплачувати відрахування певним організаціям колективного управління (ОКУ). А останні мають представляти інтереси авторів музичних, літературних творів та, відповідно, розподіляти між ними отримані кошти. Логіка збору є наступною. Якщо, до прикладу, у бібліотеці було взято книгу та зроблено копію деяких сторінок, то автор цієї книги зазнав матеріальних збитків, оскільки не отримав справедливої винагороди за несанкціоноване копіювання його твору. Те саме стосується створення цифрових копій кліпів будь-якого іноземного або українського виконавця.
На моє глибоке переконання, даний збір є не лише неефективним, але й застарілим. По-перше, ОКУ ніколи достеменно не можуть знати, який художній твір чи пісня скільки разів копіювалася і на яких пристроях. Тож, відповідно, побудувати справедливу систему збирання та розподілу таких коштів між авторами просто неможливо. По-друге, цей збір вводили ще в доцифрову епоху аналогових пристроїв, коли відбувалося масове копіювання відео та аудіо касет з одного пристрою на інший з метою подальшого розповсюдження. Сучасна ж техніка, як-то планшети чи телефони, здійснює відтворення творів переважно онлайн без їх запису на сам пристрій, або має вмонтовані спеціальні технічні засоби, які блокують неавторизоване копіювання (до прикладу, DRM програма, яка масово застосовується при виробництві сучасних телевізорів).
Окрім цього, діджитал набирає обертів. А за сучасних технологій споживачі мають всі можливості через інтернет придбати будь-яку підписку на музичний канал чи необхідну книгу в електронному вигляді. За таких обставин введення додаткового збору у вигляді відсотку від вартості обладнання призведе до подвійної або навіть потрійної сплати коштів. Йдеться і про виробників, які вже інвестували в технічні засоби захисту від копіювання, і про споживачів, які вже й так, наприклад, придбали підписку на музичний канал.
Чи було щось зроблено для вирішення цієї проблеми?
Відповідно до законодавства, Мінекономіки у березні цього року оголосило початок реєстрації на переговори між організаціями колективного управління (ОКУ), які були уповноважені представляти інтереси авторів, митців у цих сферах та виробниками. Теоретично, переговори мали розпочатися у квітні. Однак, фактично, стали неможливими у зв’язку із введенням обмежень на зібрання, спричинених COVID-19. Ситуація ускладнювалась ще й тим, що, відповідно до законодавства, у сторін є лише місяць, аби досягнути консенсусу.
Так, представники ОКУ наполягали на тому, щоб переговори розпочалися 14 та 15 квітня на платформі Zoom. Водночас, бізнес все ж пропонував відтермінувати переговори до завершення обмежувальних заходів, адже, не у всіх учасників, які зареєструвалися на переговори була технічна можливість ефективно приймати в них участь. Так, багатьох ключових співробітників відправили у незаплановані відпустки, не по всій території України є безперебійний доступ до швидкісного інтернету. Більше того, після нещодавніх публікацій про проблеми із захищеністю інформації, яка передається через програму Zoom, деяким компаніям на глобальному рівні обмежили можливості використання даної платформи. Окрім цього, у юристів виникли логічні запитання щодо законності таких переговорів, оскільки, їх проведення на онлайн платформі не відповідає нормам Закону, який регулює дане питання, а також не дає можливості перевірити учасників таких переговорів, їх повноваження, тощо.
Яке обладнання потрапить під перелік, якщо ситуацію не вдасться врегулювати?
Міністерство економіки опублікувало два переліки обладнання, з якого має сплачуватися відрахування. В частині репрографічного відтворення: принтери — 4.71%; ксерокси — 2.7%; факси — 2.61; різографи — 4.53%; папір для офісної техніки — 1.95%; папір для факсу — 1.53% від вартості товару. В частині копіювання аудіовізуальних творів: MP3-плеєр — 2.61%; комп’ютерний записувач — 2.61%; жорсткий диск або його аналог — 2.61%; аудіосистема чи музичний центр — 2.61%; телевізор — 0.44%; ноутбук або комп’ютер — 0.52%; мобільний телефон — 0.52%; диск або карта пам’яті – 3.01% від вартості товару.
Логіка, яка закладалась при формуванні цих переліків та ставок бізнесу невідома. Але вже зараз у виробників є чимало зауважень та запитань до цих переліків. Цілком логічним буде питання і від споживачів, чому я маю сплачувати відсоток за копіювання, яке я не планую робити. Водночас, виникає ряд питань і до ОКУ, акредитацію деяких з яких на зібрання та розподіл коштів вже оскаржують в судах.
Наразі саме час не допустити додаткового неаргументованого навантаження як на бізнес, так і на громадян країни. І в цьому контексті цікавими може бути кілька пропозицій для Мінекономіки. По-перше, відтермінувати початок переговорного процесу до кінця карантинних заходів. По-друге, призупинити до кінця року дію Закону, який передбачає сплату вище зазначених відрахувань. Наразі важливо провести переговори в нормальному режимі, аби знайти справедливе та логічне рішення. Не допустимим є вводити в авральному порядку додаткові необґрунтовані відрахування для виробників та споживачів, тим паче, під час нинішньої економічної кризи та різкого спаду купівельної спроможності українців.
Мітки: блог, електроніка, техніка